У сучасному світі смартфон став багатоцільовим пристроєм – це книга, газета, розвага, розмова і ще багато чого. Більшість людей витрачають велику частину свого часу на соціальних платформах мереж. І найдивніше, що дехто може закінчувати перегляд у певному настрої залежно від того, що вони побачили у своїй стрічці.
Скільки разів ви відчували образу, радість, задоволення, гнів, лють, розчарування чи незадоволеність собою після того, як закінчили перегляд?
Ви колись замислювалися, кому належить пульт дистанційного керування? Ви контролюєте те, що бачите у соціальних мережах, чи соціальні мережі нав’язують вам те, що ви бачите в них?
Ви можете на мить подумати, що ви самі собі господар, коли, наприклад, вирішите переглянути Facebook протягом 5 хвилин. Згодом виявляється, що ви витратили вдвічі більше часу, то що ж сталося?
Насправді це вже ні для кого не секрет. Більшість людей знають, що технологічні компанії, що володіють соціальними мережами, покладаються на алгоритмічні технології в процесі залучення користувачів, щоб максимально утримати їх у мережі. Це приносить їм великий прибуток від рекламодавців, оскільки алгоритми аналізують дані, які ви вводите. Навмисно, наприклад особисту інформацію, або ненавмисно, переглядаючи мережу. Наприклад, час, який ви витрачаєте на перегляд зображення, повторення певного відео або повернення до попереднього повідомлення. Таким чином, ваш канал запрограмований, щоб включати те, що захоплює вашу увагу і розбурхує ваші почуття. Тому те, що ви бачите в ньому, не з’являється у стрічках в інших людей.
Йдеться не лише про збір даних у комерційних та рекламних цілях, а й про розуміння настрою користувача та аналіз його психологічної та соціальної поведінки, щоб передбачити дії та поведінку при читанні конкретної публікації чи перегляд візуального контенту, пов’язаного з проблемою.
Уряди різних країн запроваджують нові закони для захисту даних, найбільш важливим з яких є притягнення будь-якої компанії до юридичної відповідальності у разі порушення конфіденційності користувачів та накладення великих штрафів. Рішення не полягають у запобіганні чи боротьбі з використанням соціальних мереж. Соціальні мережі стали важливою частиною нашого життя і зовсім не обов’язково залишати їх та шукати інші рішення для спілкування.
Але усвідомлення важливості конфіденційності, диверсифікація джерел інформації та перевірка новин, що передаються, стали індивідуальною необхідністю.
Уряди також повинні прийняти закони, які забороняють соціальним мережам та іншим веб-сайтам і програмам експлуатувати та використовувати інформацію про користувачів у комерційних або інтелектуальних цілях, щоб підтримувати здорове середовище спільноти далеко від контролю над розумом.
Як соціальні мережі дізнаються, що ви хочете?
Візьмемо, наприклад, Facebook. Згідно зі статистикою, опублікованою на сайтах, що спеціалізуються на аналізі соціальних мереж, кількість користувачів Facebook на місяць становить приблизно 3 мільярди користувачів, кількість його сторінок становить приблизно 80 мільйонів сторінок, а середня кількість друзів на кожен обліковий запис Facebook це 130 друзів, і кожні двадцять хвилин надсилається два мільйони запитів на додавання до друзів і три мільйони текстових повідомлень.
Згідно з цією інформацією, на вас чекає 1500 публікацій. А ось і робота алгоритмів, як ці алгоритми працюють, щоб відфільтрувати 1500 публікацій до 300 публікацій?
Звичайно, мета Facebook при виборі 300 публікацій — привернути вашу увагу і щоб ви якомога довше залишалися у своєму додатку, він вдається до показу публікацій, які, на його думку, вас зацікавлять.
Facebook за допомогою алгоритмів, про які ми говорили раніше, вивчає всю вашу активність, лайки, коментарі, а також вивчає друзів, з якими ви більше спілкуєтеся через Messenger. Всі ці речі вивчаються алгоритмами, щоб дати вам оптимальний контент. Звичайно, ці алгоритми постійно розвиваються, як і після всіх цих досліджень про користувача; вона передбачатиме вашу поведінку і впливатиме на вас у майбутньому, і в цьому полягає небезпека!
Ті, хто відповідає за соціальні мережі, незадоволені тим, що вони не є видавцями і що їхні платформи є просто технологічними каналами для контенту користувача. Незважаючи на це, водночас вони відіграють критичну роль у сучасній комунікації та доступі до інформації. Рішення, які вони приймають щодо матеріалів, які мають бачити користувачі, викликають ще одне питання: Чи перейшли ми в нову еру вільних та необмежених засобів масової інформації? Чи нові засоби комунікації «соціальні мережі» — це реконструкція воротаря, але оновлена, розумніша і зловісніша, ніж раніше?
Безкоштовний віртуальний простір, що надається соціальними мережами, не можна заперечувати – певною мірою – і не можна розсіювати дієву силу громадської думки на цих платформах та її вплив у більшості випадків на перебіг політичного процесу в тій чи іншій країні чи суспільстві. Але чи дійсно цей простір вважається нейтральною територією, вільною від політичного контролю та червоних ліній, що приймає будь-яку приналежність і справедливо представляє всі думки?
